Тиждень Б
Контрольна робота
П.Куліш. Роман «Чорна рада». Показ протистояння сил державотворення й руйнівництва
Відтворюючи
події минулого, письменник шукає в них відповіді на животрепетні питання
тогочасності, зокрема — яким має бути майбутнє України, її соціальний устрій,
державний лад.
В
образах головних героїв — Сомка, Шрама, з одного боку, Брюховецького та його
прибічників — з другого, розкриваються головні аспекти конфлікту, втілюється
ідея твору.
2. Характеристика центральних образів твору
2.1. Яким Сомко.
2.1.1.
Міні-круглий стіл (Хто він, Яким Сомко?).
•
Що найбільше цінує герой у людях?
•
Які стосунки склалися між Я. Сомком і Лесею?
Через що вони не побралися?
•
Як Я. Сомко ставився до черні?
• Які вади характерні для героя? (Не цурався писати доноси на своїх
конкурентів царю)
• Чим пояснити відмову героя отримати вільну, запропоновану для
нього Кирилом Туром? (Як справжній лицар, не допускає думки про
власний порятунок ціною життя Тура)
•
взірець лицарства, мужності, відвертості,
благородства;
•
«щира козацька душа»;
•
відстоює ідею міцної державної влади, сильної
гетьманської руки;
•
мужньо приймає смерть, відмовившись від
можливого порятунку, бо «погибає Україна!»
2.1.3. Цитатна характеристика.
2.2.1. Бесіда «Познайомимося ближче
з Іваном Шрамом». Обговорення питань.
•
3 якою метою він із молодим сином Петром вирушив
у подорож?
•
Чим пояснити його прагнення підтримати Я. Сомка?
•
Яким ви уявляєте Шрама? У чому виявилась його
зверхність до черні?
•
Що свідчить про прагнення героя об'єднати
Україну?
Іван
Шрам (Чепурний), піп, полковник
|
д
|
сива борода;
|
• шаблюка під рясою;
|
•
на виду шрами.
•
учився в Київський братській школі;
•
реєстрове його прізвище Шрам, оскільки його
пошрамовано вздовж і впоперек;
•
стійкий і наполегливий;
•
патріот;
•
«гарячий був чоловік»;
•
байдужий до збагачення, власного добробуту;
•
небайдужий до долі країни, її народу;
•
на Лівобережжі — щоб підтримати Сомка на чорній раді;
•
вступає в суперечки з міщанами;
2.2.3. Цитатна характеристика.
2.3.
Іван Мартинович Брюховець (Іванець)
2.3.1. Бесіда «Яким же на сторінках роману П. Куліш представив нам
І. Брюховецького?»
• У чому виявилася хитрість і підступність Іванця?
• Що пообіцяв запорожцям І. Брюховецький задля того, щоб стати
гетьманом?
•
За яких причин виникло протистояння між Я.
Сомком і І. Брюховецьким?
2.
Іван Мартинович
Брюховецький
А.
Риси характеру:
•
хитрий і підлий;
•
вразлива, мстива і властолюбива людина;
•
здатність до демагогічного маскування перед
народом;
•
облудний;
•
«чарівник-чорнокнижник;
•
«наче собі чоловік простенький, тихенький»;
•
«ніхто не подумав би, що в сій голові вертиться
що-небудь, опріч думки про смачний шматок хліба да затишну хату»;
•
втирався у довір'я простолюду, на який опирався
у боротьбі за гетьманство;
•
намагався справити вигідне враження, бути
малопомічним, скромним;
•
«по душі були темному людові тії лукавії ухватки,
тії тихі, солодкі речі, те нібито убожество, що всяк за його поліз би хоть на
ніж»;
•
«химерний, морочив голови людськії, мов не своєю
силою»;
•
«мов який чарівнпк-чорнокнижнпк, ходив поміж
миром, сіючи свої чари»;
•
політичний авантюрист без честі й совісті.
Б.
Зовнішність:
•
коротка старенька свитина;
•
«полотняні штані»;
•
чоботи шкапові, протоптані;
•
«шабля при ньому горіла од золота; да й та на
йому була мов чужа»;
•
«і постать, і врода в його була зовсім не
гетьманська»;
•
«наче собі чоловічок простенький, тихенький».
Опрацювати
зміст XIII-XVIII розділів роману,
підготувати матеріал для характеристики образів твору (Л.Череваниха, П.
Шраменко, К. Тур та ін.)
9-Б клас 15.05.20
Марко Вовчок «Інститутка».Огляд життєвого й творчого шляху.«Народні оповідання»
Уперше найвидатніший твір Марка Вовчка — соціальна повість «Інститутка» — був надрукований російською мовою в перекладі І. С. Тургенева у 1860 р. на сторінках журналу «Отечественные записки». Українською мовою повість вийшла в журналі «Основа» в 1862 р. з посвятою Т. Г. Шевченку.
Марко Вовчок працювала над повістю протягом 1859-1861 pp.: розпочала роботу над твором у Немирові, продовжила у Петербурзі, а завершила у Парижі. Початкова назва повісті — «Панночка».
Жанр — соціальна повість
Рік написання — 1858-1859
Тема: Зображення тяжкого становища кріпаків та наростання стихійного протесту проти несправедливості та неволі. Марко Вовчок чимало уваги приділила змалюванню почуття волелюбності народних мас, показові протилежних поглядів на любов, шлюб, солдатчину.
Повість «Інститутка» — реалістичний соціально-побутовий твір, у якому на тлі життя і побуту кріпаків та кріпосників правдиво зображені соціальні конфлікти.
Головні герої:
-кріпаки: Устина, Катря, Прокіп, Нааар, бабуся
-пани: стара поміщиця, панночка, полковий лікар.
Основний прийом композиції: Прийом антитези. Прийом зіставлення авторка використовує для того, щоб ще яскравіше підкреслити непримиренність двох протилежних соціальних груп, неминучу боротьбу між ними. В результаті якої перемагають герої з високими моральними якостями.
Сюжет повісті побудований на найгострішому конфлікті тогочасного життя між кріпаками й кріпосниками. У творі протиставляються два світи – поневолених і поневолювачів, які існували поряд, але ніколи не зближувалися. Важка праця кріпаків контрастує з неробством, паразитичним існуванням панства; людяність, душевна доброта селян з жорстокістю, свавіллям кріпосників; кохання Прокопа та Устини – «чудним панським коханням».
Композиція
Експозиція — І розділ, у якому читач знайомиться з оповідачкою Устиною; про людей та події розповідається крізь призму світосприйняття героїні.
Зав’язка – Приїзд панночки й обрання Устини покоївкою.
Розвиток дії — настає через загострення стосунків панночки з кріпаками, її одруження і переїзд на хутір.
Кульмінація – Сцена, у якій пані побила стару кріпачку. Хотіла побити й Устину, але на перешкоді став Прокіп.
Розв’язка — Прокопа віддають у рекрути, Устина переходить до міста наймичкою.
Тематика
Реалістичний показ нестерпного становища селян, викликаного жорстокістю кріпосників, наростання стихійного протесту проти панів, перші прояви непокори пригноблених, зображення моралі панів і трудового народу, стану тодішньої освіти.
"Народні оповідання" Марка Вовчка — гірка правда шиття тих часів"
Дві книжки оповідань Марка Вовчка мали назву "Народні оповідання", яка промовляє сама за себе. У своїх творах письменниця зобразила життя народу, не прикрашуючи його, вона показала те, що бачила сама, те, що чула від людей. Тому, можливо, ці твори і сприймаються так: сповненими щирості, справжніх почуттів, горя та радості. На жаль, на тому історичному етапі у житті селян горя було набагато більше, ніж радостей...
Сама письменниця народилася в Орловській губернії, в поміщицькій родині, але своє життя присвятила збиранню фольклору, вивченню народних звичаїв та народної творчості українців, спілкуванню з простими людьми та описам народного життя. Чому так сталося? Мати Марії Олександрівни Вілінської (таке справжнє ім'я письменниці) вдруге вийшла заміж за жорстокого чоловіка, який постійно знущався і з кріпаків, і з власної родини. Це глибоко закарбувалося в пам'яті дівчинки, яка від народження мала чутливе і чисте серце. Пізніше вона побачить ту саму несправедливість у житті кожного кріпака, зрозумівши, що, на жаль, жахіття приниження та примусу, кріпацької неволі є типовим явищем. Це вразить жіночу душу і виллється у сповнених болю та обурення через несправедливість світу оповіданнях.
Один з літературознавців, який досліджував творчість Марка Вовчка, висловив думку, що письменниця ввела в українську літературу принципово новий жанр — жанр трагедійного соціально-побутового оповідання. Прочитавши твори Марка Вовчка, я цілком погоджуюсь із думкою цього вченого... Тільки, напевно, оцю трагедійність увела у літературу не стільки письменниця, скільки саме життя кріпаків-українців — трагедійне за своєю сутністю, а Марія Вілінська тільки зобразила його, майстерно і реалістично, емоційно та художньо довершено...
"Народні оповідання" Марка Вовчка складаються з різних творів, це "Сестра", "Козачка", "Чумак", "Одарка", "Свекруха", "Горпина", "Сон" та інші. У другому томі — твори "Два сини", "Не до пари", "Ледащиця".
Більшість творів побудовано як розповіді від першої особи, що допомагає читачеві краще сприймати розповідь, бо зі сторінок творів Марка Вовчка на нас дивляться живі люди, які самі, плачучи і сміючись, знизуючи плечима і зітхаючи, розповідають про своє непросте життя.
У попередніх класах я вже читав оповідання Марка Вовчка, але і зараз ті нові твори, які я прочитав, видалися мені цікавими й оригінальними. Мабуть, тому, що Марко Вовчок не дублює сюжети так само, як людське життя є неповторним, а кожна доля — окремою та надзвичайною.
Найбільше мене вразило оповідання "Ледащиця". В ньому змальовано історію життя дівчини Насті і її матері Чайчихи. Настя — життєрадісна, розумна та чиста серцем дівчина, проте кріпацтво, важка праця на чужу людину, знущання та побої принижують і ламають її. Вона прагне здобути волю і бореться за неї. Мати Насті — сумна та похмура мовчазна жінка. Цікаво, як після здобуття омріяної волі одразу змінюється її вираз обличчя: туга з очей зникає, вона дивиться приязно та лагідно, вона ніби оновлюється... Проте воля не дається Насті легко. Під тиском кріпацького ярма, зраджена й ошукана паничем, вона народжує дитину, яка з часом помирає. Настя божеволіє, не в змозі витримати неправди навколо та смерті немовляти. Найбільше вражає розуміння, що історія Насті не є поодиноким надзвичайним випадком, а є явищем типовим і поширеним за часів кріпацтва. Виходить, що устрій, який фізично і морально калічив і вбивав людину, вважався нормальним, якщо він існував так довго... На щастя, ці часи вже давно минули!
Твори Марка Вовчка цікаво читати через їх емоційність, майстерність письменниці у мові та художніх деталях. Персонажі народних оповідань викликають у мене співчуття та симпатію через їх нелегку долю, але нестримне прагнення справедливості і волі, яке, напевне, є у крові нашого народу...
Немає коментарів:
Дописати коментар