Українська мова 11 клас

Повторення вивченого

Українська мова                     

Тема: Повторення вивченого за рік

   Українська мова 

Українська мова                       

Тема: Дискусія на тему: «Гроші. Навіщо збирати? Де зберігати? На що витрачати? Як заощаджувати?»

Завдання: А як ви заощаджуєте гроші? На що їх витрачаєте? Подивіться відео, яке, можливо, стане вам у пригоді!!!!

Українська мова                       

Тема: Суперечка як вид комунікації. Різновиди суперечки

Презентація: https://ppt-online.org/194432

Відео: 

Завдання: Який із видів суперечки ви вибрали б, якщо виникне в ній потреба? Доведіть свою думку (0,5 ст.)

                                Укр.мова

"Аргументи й докази. Полемічні прийоми"

             

Полеміка у спілкуванні Полеміка – суперечка, переважно під час з'ясування питань у політичній, діловій, літературній чи художній сферах. Це різновид суперечки, що вирізняється тим, що основні зусилля її учасників спрямовані на утвердження свого погляду на обговорюване питання. У полеміці завжди має бути визначена теза, що виступає предметом суперечки, певна змістовна зв'язність, яка передбачає увагу до аргументів протилежної сторони, черговість виступів учасників суперечки. Полеміка як різновид спілкування, що відбувається у формі інтелектуального двобою, виконує соціальну (механізм прийняття рішень), інформаційну (інтенсивний обмін інформацією) та інтелектуальну (суперечка – єдиний тренажер людського розуму) функції. Основне завдання полеміки – утвердження однієї з протилежних позицій, проте необхідно пам'ятати, що головним у суперечці є досягнення істини. У полеміці неприпустимі некоректні прийоми (підміна тези, аргумент до сили чи до невігластва, використання хибних і недоведених аргументів). У полеміці важливе значення мають, зокрема, ініціатива, нав'язування свого сценарію обговорення теми, раптовість у використанні доведення, вибір найбільш вдалого часу для викладення вирішальних аргументів. Полемічні прийоми Гумор та Іронія посилюють емоційний вплив на слухачів, допомагають "розрядити" напружену атмосферу. Прийом бумеранга – "бий ворога його ж зброєю": полягає в тому, що теза чи аргумент обертається проти того, хто їх висловив. Зведення до абсурду. Демонструється хибність тези, оскільки наслідки, що випливають з неї, суперечать дійсності. Атана запитаннями. У суперечці важливо ставити запитання: відповідати завжди складніше, ніж запитувати. Мета цього прийому – перехопити ініціативу, ускладнити становище опонента. У багатьох сферах професійної діяльності людини, що проходить у системі "людина – людина", можливе проведення полеміки, учасники якої послуговуються загальноприйнятими полемічними прийомами й дотримуються визначених правил. Правила проведення полеміки 1. Не слід сперечатися без особливої необхідності. Якщо ε можливість досягти згоди без суперечки, треба її використовувати. 2. Суперечка може виникнути лише за наявності несумісних уявлень про один і той самий об'єкт, явище. 3. Можна обговорювати тільки те питання, яке добре знають обидві сторони. А. Будь-яка суперечка повинна мати свою чітко визначену тему й предмет. 5. Необхідно узгодити з опонентом предмет суперечки й порядок ведення полеміки. 6. Не відхилятися від обговорюваної теми й не змінювати предмет обговорення. 7. Не допускати переходу "на особистості". Замість обґрунтування тези не намагатися звернутися до почуттів і настрою слухачів: оцінюють не вчинки людини, а її позитивні й негативні риси. 8. Не приписувати опонентові використання некоректних прийомів ведення суперечки. 9. Виявляти принциповість, але не впертість. 10. Дотримуватися етики ведення полеміки: спокій, витримка, доброзичливість, повага й толерантне ставлення опонентів один до одного. Техніка аргументації Аргументація – це інтелектуальна діяльність з аналізу і створення доказів, необхідних для усіх подальших суджень. Аргументи – докази, які учасники суперечки використовують для переконання партнерів у своїй правоті. Аргументи поділяють на такі групи: • аргументи раціональні – "аргументи до справи"; • аргументи ірраціональні (психологічні) – "аргументи до людини". Л. І. Мацько зауважує, що кожен учасник спілкування повинен знати основні критерії добору аргументів: • міцний зв'язок з тезою – аргумент має бути спрямований саме на цю тезу, а не розпорошуватися на всі; • істинність, вірогідність доказу; • орієнтація на обрану аудиторію; • паралельне використання аргументів "за" і "проти", виваженість доказів для того, щоб переконатися в перевазі істинних; • образна форма аргументації, оскільки це сприяє більш інтенсивній активізації пізнавальної діяльності слухачів. Сучасні дослідники виділяють такі джерела отримання аргументів: фанти, авторитети, відомі істинні судження Факти – найбільш надійний вид аргументів. Узагальнюючи факти, слід пам'ятати: • якщо доповідачеві відомі всі факти, що повністю розкривають аналізоване явище, і він використовує ці фактичні відомості для подальших висновків, то він діє за допомогою так званої "повної" індукції; • зазвичай учаснику суперечки відомі типові й конкретні випадки, які він узагальнює висновком про всю сукупність таких випадків ("неповна індукція"); доводячи, необхідно аналізувати всі доступні факти. Авторитети. Звернення до авторитетів – один із найбільш поширених видів аргументів у суперечці. Якщо використовувати посилання на авторитети як докази, необхідно пам'ятати про те, що авторитети повинні бути прийнятними в цій аудиторії, тобто вони насправді повинні мати високий статус. Відомі істинні суджений. Це закони, теорії, аксіоми, традиційно прийняті в певній людській спільноті як беззаперечно правильні. Дібравши аргументи, необхідно оцінити їхню силу. У риториці суперечки аргументи розрізняють за силою: • вичерпні: доказ, який повністю доводить правоту певної думки, виявляється рідко; у суперечці його рекомендують висувати як завершальний удар по позиціях супротивника; • головні: у суперечці висуваються постійно, в найбільш зручній ситуації; допоміжні докази висуваються як доповнення до головних; • суперечливі: такі факти, які можна використовувати і "за", і "проти" позиції, що доводиться; такі аргументи слід використовувати дуже обережно; • запасні: рекомендується не всі докази використовувати в процесі суперечки. Важливо не лише вміло дібрати аргументи в суперечці, але й правильно їх використовувати у структурі доведення. Логічне доведення тричленне: • теза (судження, істинність якого доводять); • аргументи; • логічний зв'язок між ними (демонстрації). Отже, аргументацій – це майстерний добір переконливих доказів. Основа аргументації – складна логічна операція, що є комбінацією суджень як елементів доказу: теза – аргумент – демонстрація.

 Закінчіть речення:

 □ Полеміка — це...
 □ Основними полемічними прийомами є...
 □ Полемічна майстерність проявляється в...
 □ Доводити означає...
 □ Одержані знання допоможуть мені... 

              

  

"Особливості кличного відмінка"

Лінгвістичне спостереження

► Прочитайте текст, визначте тип мовлення. Випишіть власні імена й запишіть їх у кличному відмінку.

Кожна людина має своє ім’я. Так як люди не схожі між собою, так різні за походженням і їхні імена. З давніх часів прийшли до нас імена, які виникли на слов’янській основі: Володимир, Владислав, В’ячеслав, Ростислав, Ярослав, Володимир. Імена Ігор та Олег — скандинавського походження.

Найбільш поширеними є імена, які прийшли до нас із прийняттям християнства: Анатолій, Олександр, Олексій, Василь, Євген, Андрій, Зоя, Ірина, Галина, Катерина, Софія.

Спостереження над теоретичним матеріалом

Закінчення іменників у кличному відмінку

Відміна	Закінчення	Приклади
І відміна однини	уживаються закінчення -о, -е, -є, -ю. о мають іменники твердої групи	дружино, Ганно, книжко, сестро
	е мають іменники м’якої та мішаної груп, є — іменники м’якої групи після голосного та апострофа	воле, Катре, робітнице; душе, круче; Маріє, мріє, сім’є, а також Ілле.
	ю мають деякі пестливі іменники м’якої групи	бабусю, Галю, доню, матусю, тітусю
Увага! У звертаннях, що складаються з двох власних назв — імені та по батькові, обидва слова мають закінчення тільки кличного відмінка: Ганно Іванівно, Маріє Василівно
І відміна множини	мають форму, однакову з Н. в.	баби, дочки, жінки, робітниці.
ІІ відміна однини	закінчення -у мають іменники твердої групи	Джеку, погоничу, товаришу, слухачу, також діду, сину, тату
	закінчення -ю мають іменники м’якої групи	Грицю, краю, лікарю, місяцю, пролетарю, розмаю, ясеню
ІІ відміна множини	мають форму, однакову з називним	брати, робітники; діячі, краї, товариші, пролетарі, моря, села
Увага! Закінчення -е мають безсуфіксні іменники твердої групи, іменники м’якої групи із суфіксом -ець та деякі іменники мішаної групи, зокрема власні назви з основою на ж, ч, ш, дж і загальні назви з основою на р, ж: Богдане, голубе, друже, козаче, орле, Петре, соколе, Степане, чумаче, молодче, хлопче, гусляре, Довбуше, маляре, стороже, тесляре, школяре. Увага! Прізвища прикметникового походження на -ів (-їв), -ов, -ев (-єв), -ин, -ін (-їн), як Глібов, Королів, Пушкін, Романишин, Тютчев, Чапаєв, Щоголів, при звертанні мають як форму називного, так і форму кличного відмінка: Глібов і Глібове та ін. Увага! Географічні назви, до складу яких входять зазначені суфікси, мають у кличному відмінку закінчення -е: Києве, Лебедине, Львове.
Примітка 1. У звертаннях, що складаються з двох загальних назв, форму кличного відмінка має як перше слово, так і друге, хоч друге слово може мати й форму називного відмінка: добродію бригадире (бригадир), пане лейтенанте (лейтенант). Примітка 2. У звертаннях, що складаються із загальної назви та імені, форму кличного відмінка набуває як загальна назва, так і власне ім’я: брате Петре, друже Грицю, колего Степане, пані Катерино, товаришу Віталію. Примітка 3. У звертаннях, що складаються із загальної назви та прізвища, форму кличного відмінка має тільки загальна назва, а прізвище завжди виступає у формі називного відмінка: друже Максименко, колего Іваничук, добродійко Скирда, товаришу Гончар. Примітка 4. У звертаннях, що складаються з двох власних назв — імені та по батькові, обидва слова мають закінчення кличного відмінка: Володимире Хомичу, Галино Іллівно, Маріє Василівно, Петре Кузьмичу, Ярославе Андрійовичу.

► Визначте рід і відміну іменників, поставте їх у кличному відмінку.

Сестра, батько, брат, син, дочка, мама, дядько, тітка, брат, колега, товариш, друг, добродій, пан, панна, козак, чумак, хлопець, дівчина.

Особливості творення імен по батькові

Творення чоловічих імен по батькові	Творення жіночих імен по батькові
Чоловічі імена по батькові творяться додаванням до основ власних імен суфікса -ович: Михайло — Михайлович, Василь — Васильович, Юрій — Юрійович, Ігор — Ігорович	Жіночі імена по батькові творяться додаванням до основ власних імен суфікса -івн (а): Михайло — Михайлівна, Юрій — Юріівна (Юрій+івна), Георгій — Георгіївна, Ілля — Іллівна, Кузьма — Кузьмівна
Кілька чоловічих імен по батькові творяться за допомогою суфікса -ич: Лука — Лукич (і Лукович), Сава — Савич (і Савович), Кузьма — Кузьмич (і Кузьмович), Хома — Хомич (і Хомович), Яків — Якович, Ілля — Ілліч
Як виняток, в імені Григорій при творенні імені по батькові відпадає ій — Григорович, а до основи імені Микола додаємо ай — Миколайович (і рідко — Миколович)	З відхиленням від цього правила творяться лише такі імена по батькові: Яків — Яківна, Григорій — Григорівна, Микола — Миколаївна (і рідко — Миколівна)

► Утворіть по батькові чоловіків і жінок від таких імен: Василь, Ілля, Гурій, Сава, В’ячеслав, Лука, Матвій, Олег, Яків, Корній, Тимур, Кузьма, Анатолій, Хома.

Робота над помилками

► Перепишіть словосполучення, виправляючи помилки, де треба, у суфіксах і закінченнях імен по батькові.

Розмовляю з Андрійом Петровичам. Звернися до Степана Микитовієвича. Запитайте Софію Олексіївну. Поїдьте до Свирида Анатолієвича. Скажіть богдану Хомичеві. Віднесіть Марії Петрівні. Зошит Людмили Григоріївни. Відвідайте Ганну Іллівна. Під до Олени Михайлівної. Прийшов Олег Костевич. Скажіть нам, Надіє Аркадіївно.

Творча робота

► Напишіть листівку рідним, звертаючись до них на ім’я по батькові.

Контрольне есе про явища природи,що викликає найбільше захоплення й здивування"(обсяг 1 стор)

Завдання 1. Перегляньте відеофрагмент і згадайте, як пишеться есе.

Завдання 2. Перегляньте презентацію  

Завдання 3. Перегляньте відеофрагменти явищ природи і оберіть на свій смак одне з них – це буде тема, на яку ви напишете есе.  Також, ви можете обрати самостійно інше явище природи, про яке бажаєте написати – ваша творчість нічим не обмежена!

.

.

.

.

.

.

 

"Творення й відмінювання чоловічих та жіночих імен по батькові"